Сенсорна інтеграція – це неврологічний процес, що відбувається з кожним. Ми сприймаємо сенсорну інформацію від нашого тіла та навколишнього середовища. Наш мозок запрограмований на організацію чи інтеграцію важливої нам інформації. Це допомагає нам реагувати автоматично, ефективно та зручно у відповідь на надходження специфічного сигналу.
Якщо у нас процес сенсорної інтеграції в нормі, то обробка інформації, що надходить, проводиться автоматично, без зайвого дискомфорту.
Процес сенсорної інтеграції складається з п’яти етапів:
1. Сенсорна реєстрація.
2. Орієнтація.
3. Інтерпретація.
4. Організація реакції у відповідь.
5. Виконання реакції у відповідь.
Сенсорна реєстрація відбувається з нами, коли ми вперше дізнаємося про сенсорний стимул: чогось торкнулися, почули новий звук. Наш сенсорний поріг може змінюватися протягом дня, все залежить від нашого попереднього сенсорного чи емоційного досвіду, від нашої активності та психологічного стану.
Сенсорна орієнтація допомагає звертати увагу на нову інформацію, що надходить. Таким чином ми можемо визначити, що потребує нашої уваги, а що можна ігнорувати. Наш мозок запрограмований модулювати та порівнювати сенсорну інформацію для більш ефективного функціонування.
Інтерпретація дозволяє визначити, що саме зараз відбувається та допомагає вибрати, на що реагувати, чи загрожує нам це.
Коли наш мозок визначає, чи варто давати відповідь на стимул, що надходить, він вибирає варіанти реакції: фізичний, емоційний, когнітивний. Це називається організацією реакції у відповідь, після чого відбувається виконання відповідної реакції.
Діагностика порушення процесу сенсорної інтеграції
Дитина з певними порушеннями у розвитку неспроможна зрозуміти, що з нею відбувається (процеси, які у мозку, контролю не підлягають).
Порушення у кожної дитини проявляються по-різному:
– Можуть бути порушення в одній сенсорній області;
– Серед порушень сенсорної інтеграції є гіпергіпочутливість до різних сигналів.
Щоб зрозуміти, який правильний маршрут корекції побудувати, важливо спостерігати за дитиною.
Розвиток мови тісно пов’язане з розвитком тактильної системи, яка є найбільшою сенсорною системою. Має функції головного мозку:
– сприйняття;
– обробка;
– передача;
– реакція.
Тактильна система безпосередньо пов’язана із соціальним аспектом:
– дружбою;
– відношеннями;
– спілкуванням/комунікацією, тому вкрай важливий діалог із дитиною.
До ознак, що вказують на пошкодження тактильної системи, належать:
- Знижена тактильна чутливість;
- Немає кордонів;
- Дуже високий поріг болю (погано відчуває температуру/біль);
- Дитина практикує самоушкодження;
- Шукає дітей, відчуває потребу торкнутися всього і всіх;
- Ховається у вузьких місцях;
- Завжди тягне предмети до рота, щоб вивчити їх.
Нині домінує знижена тактильна чутливість в дітей.
Підвищена тактильна чутливість має такі ознаки:
– хочу контакту, але не підходь до мене;
– під час взаємодії уникає зорового контакту;
– страх та небажання, щоб ними керували.
З такими дітьми важливо бути серйозними та поважати їх («Я бачу тобі боляче, можу допомогти?»). Ніколи не змушувати дітей робити більше, ніж вони можуть.
Такі порушення часто неправильно діагностуються, плутають із підвищеною вестибулярною чутливістю.
Пропріоцепція та її порушення
Пропріоцепція (кінестезія) – це відчуття відносного становища частин тіла та їхнього руху, іншими словами – відчуття свого тіла. Забезпечується різними органами-пропріорецепторами (зокрема м’язами), інформація з яких по великих (тому швидкопровідних) нервових волокнах у складі периферичних нервів і задніх стовпів спинного мозку надходить до ядра центральної нервової системи і далі через таламус у тім’яну частку головного мозку, де формується схема тіла.
Здорова людина у свідомому стані може відчувати становище та рух своїх кінцівок.
Пропріоцепція впливає на:
– поведінку;
– здатність рахувати, писати, читати.
Затримка розвитку цих навичок – це глибокі порушення, що призводять до:
- Проблемі з навігацією у приміщенні та уникнення перешкод;
- Проблеми із повторенням побачених рухів;
- Тупанням ногами під час ходьби;
- Стукаю ногами об стіл, коли сидить за столом.
До завдань роботи з дитиною при порушенні пріопріоцепції входить:
– самосприйняття;
– сприйняття рухів;
– сприйняття інших;
– позиція у просторі;
– орієнтація у просторі;
– увага – як результат пробудження пропріоцепції;
– задоволення від діяльності;
– базові умови для когнітиних процесів.
Затримка розвитку навичок – це глибокі порушення.
До них у ранньому дитинстві може призводити відсутність достатньої якості рухів (манеж, колиска, ходунки);
Надалі порушення роботи пропріоцепції стають результатом:
- Дислексії – проблем із читанням та письмом;
- Дискалькулії – проблем із математикою;
- Диспраксії.
Симптоми моторної диспраксії: погана координація рухів у щоденних побутових діях (наприклад, застібання гудзиків)
Просторова диспраксія:
– погана орієнтація у власному тілі, у приміщенні;
– нерозуміння схеми свого тіла;
– слабка орієнтація у напрямку (право-ліво, верх-низ);
– порушення планування дій;
– погана орієнтація у просторі та тимчасовому;
– проблем послідовності організації діяльності цифр, букв.
Вихід – робота двома руками та ногами.
Глибинне сприйняття (пропріоцепція) має велике значення для розвитку людини, є важливим фактором у розвитку самоконтролю, впевненості у своїх силах та віри у себе.
Знижене самосприйняття як компенсація вимагає підвищеної уваги та посиленого моторного планування. Така дитина швидко втомлюється, концентруючи увагу більше за інших дітей.
Стимуляція пропріоцепції відбувається за допомогою вправ із продавлюванням, натягуванням/розслабленням, скручуванням та іншими руховими вправами.
Свідома зміна напруги та розслаблення добре впливає на нашу психіку та допомагає краще концентруватися.
Тактильно-кінестетичне сприйняття
Тактильна система – це найпотужніший постачальник інформації у нервовій системі.
Вона є базою для засвоєння таких навичок та здібностей як: розвиток схеми тіла, розвиток контактів та соціальних навичок, сприйняття форми, структури.
Порушення тактильного сприйняття є причиною як складнощів у навчанні, так і проблем у поведінці дитини.
Області сприйняття тактильної системи: різні вірність, вологість, різні текстури, температура.
Через дотик до шкіри дитина отримує уявлення про «карту» та межі свого тіла.
Це є необхідною умовою для сприйняття простоти та уявлення себе в ньому.
Порушення сприйняття свого тіла впливає на розвиток білатеральності та багатьох навичок, необхідних для успішного навчання у школі.
Для розвитку сприйняття схеми тіла використовуються вправи:
– які дають відчути межі свого тіла;
– назвати межі власного тіла;
– відчути середню лінію тіла, праву сторону тіла, як умову для орієнтації на право-ліво.
Під білатеральністю розуміється симетрична робота та володіння двома частинами тіла. Коли дві частини тіла працюють згуртовано, повноцінно та можуть використовуватись одночасно.
На заняттях сенсорної інтеграції терапевт орієнтується на розвиток дитини, закріплення нового досвіду через фізичний та психологічний розвиток, самостійність дитини, завжди починає з успішної зони дитини, і дає свободу вибору та розуміння того, що ми сприймаємо її серйозно.