Зараз проблема тонусу блукаючого нерва цікавить вчених дедалі більше. З’являється безліч досліджень зв’язку тонусу вагуса з імунітетом, роботою кровоносної системи, травного тракту, розвитку мовної функції, зниження гіперактивності та збудливості. Також проводяться дослідження про вплив стимуляції блукаючого нерва на дітей із розладом аутичного спектру (РАС).
Блукаючий нерв – найдовший нерв у нашому організмі. Він починається у нашому головному мозку і проходить практично через усі внутрішні органи. Вагус пов’язаний з нашою парасимпатичною нервовою системою. Тобто, системою “зупинися, сповільнись, відпочинь, перетрави”. Блукаючий нерв управляє багатьма мимовільними процесами організму: серцебиттям, диханням, травленням, артеріальним тиском. Також під його контролем гикавка, ковтання, кашель, блювання та навіть наше мовлення.
Тонус блукаючого нерва визначає, наскільки швидко людина справляється зі стресовою ситуацією і як швидко вона зможе відновитися.
Насправді, тонус блукаючого нерва легко визначити. Наш пульс трохи прискорюється при вдиху та сповільнюється при видиху. Чим більша різниця між частотою серцебиття при вдиху та видиху, тим краще тонус вагуса.
У дослідженні, де вчені звернули увагу на вплив тонусу вагуса на стан людей із розладом аутичного спектру, насправді такого завдання не було. Фахівці вивчали зміну стану у людей з депресією та епілепсією при стимуляції блукаючого нерва. Деякі з цих пацієнтів також мали діагноз РАС. Вчені помітили, що саме у цих пацієнтів покращилася поведінка, знизилася тривожність і стався стрибок у формуванні соціальних навичок. Продовживши дослідження, вони виявили, що зі збільшенням тонусу вагуса, відбувався прогрес у розвитку мовлення, поліпшення пам’яті та зниження імпульсивності.
Найцікавішою статтею, на наш погляд, на цю тему є стаття Yu Jin та Jian Kong спільно зі спеціалістами відділення психіатрії Массачусетської клініки (Department of Psychiatry at Massachusetts General Hospital). У ній зібрана повна інформація про дослідження впливу тонусу блукаючого нерва на різні показники у людей із розладом аутичного спектру (РАС). Справді, за РАС часто спостерігається зниження рівня ГАМК, підвищення рівня глутамату. Іншими словами, порушення балансу збудження/гальмування. Також високий рівень тривожності зустрічається практично у кожної дитини з РАС. А якщо до цього додати те, що блукаючий нерв щільно пов’язаний з нашою імунною системою, то, мабуть, варто придивитися до нього ближче.
Стимуляція блукаючого нерва може бути додатковим ефективним методом корекції при:
- емоційних дисфункціях;
- тривожності;
- збудливості;
- дефіциті уваги;
- затримці мовного розвитку;
- епілепсії та судомної готовності;
- виснаженості;
- апатії та депресії;
- харчових розладах;
- синдромі “дірявого” кишківника;
- низькому імунітеті.
Також окремо слід зазначити, що стимуляція блукаючого нерва є рекомендованим методом за дотримання протоколу Нємєчека.
Існують методи стимуляції вагуса такі, як глибоке та повільне дихання, спів та полоскання горлянки. Ці процеси пов’язані з подразненням задньої стінки горлянки, яка пов’язана з вагусом. Вони не дають сильного ефекту, але при постійному використанні можуть трохи збільшити тонус блукаючого нерва.
Більш ефективними методами збільшення тонусу вагуса є:
- Харчові добавки: пребіотики (наприклад, інулін), омега-3, омега-9. Застосовувати їх можна лише після обстеження та під контролем фахівця.
- Остеопатія та краніосакральна терапія.
- Інвазивний метод стимуляції вагуса: застосовується, в основному, при епілепсії зниження кількості епі нападів. Використовується тоді, коли лікарські препарати не дали очікуваного результату або як допоміжний метод. Імплантація є хірургічною процедурою, при якій генератор електричних імпульсів встановлюється під шкірою.
- Черезшкірна стимуляція блукаючого нерва: новий метод, предмет дослідження США у роботі з дітьми з особливими потребами, зокрема, з дітьми з РАС. Ряд робіт демонструють вплив стимуляції вагуса на рівень ГАМК, серотоніну та норадреналіну. Також функціональне МРТ та нейрохімічні лабораторні дослідження свідчать про те, що при стимуляції блукаючого нерва активуються ділянки мозку, які відповідають за регуляцію.
© Овсяннікова Катерина.